2 до Коринтян
10:7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
10:8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
10:9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10:10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
10:11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
10:12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
10:13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
10:14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
10:15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
10:16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
10:17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
10:18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
11:5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
11:6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
11:7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
11:8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
11:9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
11:10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
11:11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
11:12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
11:13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
11:14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
11:15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
11:16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
11:17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
11:18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
11:19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
11:20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.
11:21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
Євангеліє від Марка
3:28 Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
3:29 Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.
3:30 Бож казали вони: Він духа нечистого має.
3:31 І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.
3:32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.
3:33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?
3:34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!
3:35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.
4:1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.
4:2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
4:3 Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
4:4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.
4:5 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
4:6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.
4:7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.
4:8 Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
4:9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
До Галатів
5:22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
5:23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
5:24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
5:25 Коли духом живемо, то й духом ходімо!
5:26 Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!
6:1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
6:2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Євангеліє від Луки
6:17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
6:18 що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
6:19 Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
6:20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
6:21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
6:22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
6:23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
