Ігумен
Преподобний Феодосій Печерський, засновник першого спільножительного монастиря на Русі, народився на початку XI століття біля Києва. У святому Хрещенні він був названий Феодосієм. З дитинства любив Церкву, був побожним і працелюбним, випікав просфори для богослужінь.
У двадцять три роки таємно залишив дім і прийшов до Києва до преподобного Антонія, який подвизався в печері. Там прийняв чернечий постриг і жив у печерній келії, проводячи дні й ночі в пості, молитві та праці. Згодом став ігуменом і заснував спільножитний монастир на Печерській горі, де збудував келії та храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
Щороку під час Великого посту преподобний Феодосій усамітнювався в печері для безмовної молитви, перемагаючи демонські спокуси силою Божої благодаті. Помер у 1074 році, і його тіло було поховане в печері, де він молився. Згодом святі мощі перенесли до Успенського храму Києво-Печерської лаври.
Преподобний Феодосій залишив повчання і послання про чернече життя й нестяжання, викривав язичницькі звичаї та пияцтво, навчаючи народ жити за Євангелієм. Його пам’ять вшановують 3 травня і 14 серпня.
