Євангеліє від Луки
24:36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
24:37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
24:38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
24:39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
24:40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
24:41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
24:42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
24:43 І, взявши, Він їв перед ними.
24:44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
24:45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
24:46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
24:47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
24:48 А ви свідки того.
24:49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
24:50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
24:51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
24:52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
24:53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
До Римлян
12:6 І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,
12:7 а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,
12:8 коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!
12:9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!
12:10 Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!
12:11 У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві,
12:12 тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
12:13 беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!
12:14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
Євангеліє від Матвія
9:1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
9:2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
9:3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
9:4 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
9:5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
9:6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
9:7 Той устав і пішов у свій дім.
9:8 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
16:13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
16:14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
16:15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16:16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
16:17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
16:18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
16:19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
2 до Коринтян
11:21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
11:22 Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
11:23 Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
11:24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
11:25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
11:26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
11:27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
11:28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
11:29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
11:30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
11:31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
11:32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
11:33
12:1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
12:2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
12:3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
12:4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
12:5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
12:6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
12:7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
12:8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
12:9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
