7:1 Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?
7:2 Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
7:3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
7:4 Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
7:5 Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.
7:6 А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.
7:7 Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
7:8 Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
7:9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
7:10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
7:11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.
7:12 Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
7:13 Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
9:36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
9:37 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
9:38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
10:1 І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.
10:2 А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;
10:3 Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;
10:4 Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.
10:5 Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
10:6 але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
10:7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.
10:8 Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.
6:1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
6:2 Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
6:3 А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
6:4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
6:5 А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
6:6 А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
6:7 А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
6:8 Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
6:9 Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
6:10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
6:11 Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
6:12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
6:13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
5:14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
5:15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.
5:16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
5:17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
5:18 Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
5:19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
4:14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
4:15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
4:16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
5:1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,
5:2 і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.
5:3 І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.
5:4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.
5:5 Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
5:6 Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
