Євангеліє від Луки
22:1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
22:2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
22:3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
22:4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
22:5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
22:6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
22:7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
22:8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
22:9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
22:10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
22:11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
22:12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
22:13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
22:14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
22:15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
22:16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
22:17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
22:18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
22:19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
22:20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
22:21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22:22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
22:23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
22:24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
22:25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
22:26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
22:27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
22:28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
22:29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
22:30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
22:31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
22:32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
22:33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
22:34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
22:35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
22:36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
22:37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
22:38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
22:39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
22:43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
22:44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
22:45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
1 до Коринтян
11:23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
11:24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
11:25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
11:26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
11:27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
11:28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
11:29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
11:30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
11:31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
11:32 Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
Євангеліє від Матвія
26:1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
26:2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.
26:3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
26:4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
26:5 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
26:6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
26:7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
26:8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
26:9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
26:10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
26:11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
26:12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
26:13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
26:14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
26:15 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
26:16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
26:17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
26:18 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
26:19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
26:20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
26:21 І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...
26:22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
26:23 А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
26:24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
26:25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
26:26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
26:27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
26:28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
26:29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
26:30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
26:31 Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
26:32 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
26:33 А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
26:34 Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...
26:35 Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
26:36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
26:37 І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
26:38 Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...
26:39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...
26:40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...
26:41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
26:42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
26:43 І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
26:44 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
26:45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
26:46 Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
26:47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
26:48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
26:49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
26:50 Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
26:51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
26:52 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
26:53 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
26:54 Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
26:55 Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
26:56 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...
26:57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
26:58 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
26:59 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
26:60 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
26:61 і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
26:62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
26:63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
26:64 Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
26:65 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
26:66 Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
26:67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
26:68 і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...
26:69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
26:70 А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...
26:71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
26:72 І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...
26:73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
26:74 Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...
26:75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...
27:1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
27:2 І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
Євангеліє від Івана
13:3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
13:4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
13:5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
13:6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
13:7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
13:8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
13:9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
13:10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
13:11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
13:12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
13:13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
13:14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
13:15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
13:16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
13:17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
13:1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
13:2 Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
13:3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
13:4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
13:5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
13:6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
13:7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
13:8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
13:9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
13:10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
13:11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
13:12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
13:13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
13:14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
13:15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
13:16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
13:17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
