Євангеліє від Івана
20:11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
20:12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
20:13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...
20:14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
20:15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
20:16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
20:17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
20:18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
До Євреїв
6:13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
6:14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
6:15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
6:16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
6:17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
6:18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
6:19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
6:20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
12:1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
12:2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
12:3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
12:4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
12:5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
12:6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!
12:7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
12:8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
12:9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
12:10 Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
Євангеліє від Марка
9:17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
9:18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
9:19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
9:20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
9:21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.
9:22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
9:23 Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!
9:24 Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
9:25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!
9:26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...
9:27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
9:28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?
9:29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.
9:30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
9:31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!
Євангеліє від Матвія
20:1 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
20:2 Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
20:3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
20:4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
20:5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
20:6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
20:7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
20:8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
20:9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
20:10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
20:11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,
20:12 кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...
20:13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
20:14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
20:15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
20:16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!
