До Євреїв
1:1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
1:2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
1:3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.
1:4 Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.
1:5 Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!
1:6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.
1:7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.
1:8 А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.
1:9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.
1:10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
1:12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
1:10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
1:12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
1:13 Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
1:14 Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
2:1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2:2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
2:3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
2:11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
2:12 Сповіщу про Ім'я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
2:13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
2:14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
2:15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
2:16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
2:17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
2:18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
1:1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
1:2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
1:3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.
1:4 Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.
1:5 Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!
1:6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.
1:7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.
1:8 А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.
1:9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.
1:10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
1:12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
Євангеліє від Матвія
1:18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
1:19 А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
1:20 Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
1:21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
1:22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
1:23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.
1:24 Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.
1:25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.
2:1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,
2:2 і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.
2:3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
2:4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
2:5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
2:6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
2:7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.
2:8 І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
2:9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
2:10 А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
2:11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
2:12 А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
2:13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
2:14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
2:15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
2:16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
2:17 Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
2:18 Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...
2:19 Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
2:20 Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
2:21 І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
2:22 Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.
2:23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.
До Галатів
3:23 Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись.
3:24 Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
3:25 А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.
3:26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
3:27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
3:28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!
3:29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.
Євангеліє від Луки
2:1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2:2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
2:3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
2:4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
2:5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
2:6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
2:7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
2:8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
2:9 Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
2:10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
2:11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
2:12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
2:13 І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
2:14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
2:15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
2:16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
2:17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
2:18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
2:19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
2:20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
2:1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2:2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
2:3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
2:4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
2:5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
2:6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
2:7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
2:8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
2:9 Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
2:10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
2:11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
2:12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
2:13 І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
2:14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
2:15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
2:16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
2:17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
2:18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
2:19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
2:20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
