Одного разу старцю Паїсію Святогорцю поставили запитання: як можна відрізнити одержимого від психічно хворої людини? Ось що відповів старець:
Це може зрозуміти навіть звичайний віруючий лікар. Люди, які страждають від біса, наближаючись до святині, збуджуються, їх починає трясти. Звідси цілком ясно видно, що в них біс. Якщо пропонуєш таким людям випити трохи свяченої води або хочеш перехрестити їх святими мощами, то вони чинять опір, бо Божа Благодать пригнічує бісів, що перебувають у них всередині. А якщо люди страждають на якусь душевну хворобу, вони зовсім не чинять опору святині. Біснуваті хвилюються, їх починає трясти, навіть якщо ти просто наближаєшся до них, маючи на собі хрест.
Одного разу я прийшов на всенічне бдіння в один святогірський монастир. Братія монастиря сказала мені, що у них є думка про те, що один із паломників, які прийшли до монастиря, одержимий нечистим духом. Я сів у стасидії поруч із цією людиною й доторкнувся до неї своїм хрестом, у який вставлена частинка Чесного Древа Хреста Господнього. Одержимий затремтів, підхопився й пішов у дальній кут храму. Коли люди після бдіння розійшлися, я обережно, доброзичливо намагався з ним заговорити. Але знову повторилося те саме. І я зрозумів, що цей чоловік справді одержимий.
Буває, що до мене в каливу приводять дітей і кажуть, що вони одержимі бісом. Іноді, щоб зрозуміти, чи справді це так, я беру частинку мощей святого Арсенія Каппадокійського й затискаю її в долоні. І ви б тільки бачили: обидві мої руки стиснуті, проте, якщо дитина одержима нечистим духом, вона зі страхом дивиться на ту руку, в якій захована частинка святих мощей. А ось якщо у дитини немає жодного біснування, але вона просто страждає на якусь, наприклад, хворобу мозку, то вона зовсім не реагує на мощі, не чинить їм опору.
Іноді я даю дітям воду, у яку попередньо занурюю частинку святих мощей. Але якщо в дітях є біс, то вони цю воду не п’ють — тікають. Одного разу до мене принесли одного біснуватого малюка. Спочатку я як слід нагодував його солодощами, щоб розпалити в ньому спрагу, а потім приніс водичку зі святих мощей. «Нашому Янакісу, — сказав я, — я дам попити водичку смачнішу, ніж іншим». Випивши трохи цієї води, малюк почав кричати: «Ця вода мене пече, що в ній?» — «Нічого в ній немає», — відповів я. «Що ти зі мною робиш? Вона мене пече!» — кричав нещасний малюк. «Вона не тебе пече, — сказав я, — вона пече когось іншого». Я почав хрестити голову малюка, і його затремтіло, він впав у приступ біснування. Біс, що перебував у малюку, скрутив його тіло.
Був ще один студент, який багато років тому приходив сюди, до монастиря. «У мені живе біс, — казав він мені, — і він дуже мучить мене. Я страшенно страждаю від цього біса, бо крім усього іншого він змушує мене говорити різні гидоти. Я дійшов до відчаю. Я відчуваю, як він стискає мене зсередини, затискає мене то тут, то там», — і нещасний юнак показував на свій живіт, на груди, на ребра, на руки. Цей нещасний був дуже чутливий. Тому, щоб не образити його й втішити, я сказав: «Послухай-но, та в тобі немає ніякого біса. Те, що відбувається з тобою, — це зовнішній бісівський вплив». Коли ми зайшли з ним до храму, я попросив сестер, що там перебували, молитися за це нещасне Боже створіння. А сам зайшов у вівтар, взяв частинку мощей Святого Арсенія, вийшов із вівтаря, підійшов до нещасного й знову запитав його: «То в якому місці тисне й мучить тебе біс? Як ти сам думаєш, де він сидить?» Тут він показав мені на свої боки. «Де? Тут?» — запитав я його й доторкнувся до нього святими мощами. Ой, як же він тут завив! «Ти мене обпік, ти мене обпік! Я не піду, не піду!» Він кричав, лаявся, виголошував різні гидоти.
Тоді я почав промовляти про себе Ісусову молитву: «Господи, Ісусе Христе, Господи Ісусе Христе, вижени нечистого духа з Твого створіння». Молячись, я хрестив нещасного святими мощами.
Це тривало близько двадцяти хвилин. Потім біс почав його трясти, повалив на землю, і нещасний почав котитися по підлозі. Його костюм від пилу став схожий на ганчірку для підлоги. Ми поставили нещасного на ноги. Він тремтів усім тілом і різко, судорожно смикався. Щоб втриматися на ногах, він тримався за іконостас. Його руки вкрилися холодним потом — як роса на ранковій траві. Незабаром біс вийшов із нього, і нещасний заспокоївся. Він звільнився від нечистого духа і зараз живий, здоровий і почувається чудово.
З книги старця Паїсія Святогорця «Слова. Том III. Духовна боротьба». Салоніки, 2001 рік.
