Святі благовірні князі Василь і Константин були синами першого князя Ярославського Всеволода Константиновича. У 1238 році, під час нашестя монголо-татар, вони втратили батька та старшого брата Василька Ростовського. Василь, ставши князем, укріплював дух підданих і відновлював храми, зруйновані ворогами.
У 1239 році він відправився в Орду для отримання підтвердження на князівство і був відпущений з честю. Пізніше одружився на княжні Ксенії, у них народилася дочка Марія та син Василь, який помер у дитинстві. У 1249 році, тяжко захворівши, князь Василь помер і був похований в Успенському соборі Ярославля.
Після його смерті правління прийняв Константин. У 1257 році він боровся з монголо-татарами і загинув у битві, захищаючи Ярославль. Його тіло також було поховане в Успенській церкві поруч з братом.
У 1501 році, після пожежі, були знайдені нетлінні мощі князів. За проханням народу їх перенесли в новий храм, побудований за указом великого князя Івана III. Мощі були знову перенесені в Успенський собор, де знаходяться в спеціально влаштованій гробниці.
Пам'ять святих князів Василя і Константина святкується двічі на рік: 3/16 липня та 8/21 червня, коли відзначається виявлення їх мощей і день битви на горі Туговій.
