Пресвітер
Священномученик Василь Олексійович Виноградов народився 1891 року в селі Дубниха Бежецького повіту Тверської губернії в селянській родині. У 1907–1919 роках був насельником Соловецького монастиря. У 1927 році був висвячений на священика в Покровському храмі села Новий Стан.
У 1929 році його заарештували за «невиконання плану сільськогосподарських поставок» і засудили до шести місяців примусових робіт та штрафу. Повернувшись із ув’язнення, він почав служити в храмі села Толмачі.
У 1931 році лише за свою приналежність до Церкви отець Василій був заарештований і ув’язнений у Тверській в’язниці. З’явилися лжесвідки, зі свідчень яких випливало, що священик займався антирадянською агітацією. На допиті отець Василій твердо й рішуче відповів, що не визнає себе винним. Його засудили до ув’язнення у виправно-трудовому таборі строком на 3 роки.
У 1934 році отець Василій повернувся з табору до рідної Тверської області. Пройшовши цей хресний шлях, отець Василій не мав наміру залишати службу в храмі. Він продовжував духовне опікування пастви та відправлення Божественної літургії. Тепер отець Василій служив у храмі села Селезениха Лихославльського району Калінінської області.
У ніч з 21 на 22 грудня 1937 року священика знову заарештували. Слідчий у найкоротший термін зібрав «необхідні» матеріали, що складалися з неправдивих свідчень та характеристик діяльності отця Василія. Його звинуватили в активній антирадянській агітації проти існуючого ладу. Отець Василій не визнав себе винним. 26 грудня трійкою НКВС священика Василія Виноградова засудили до розстрілу. Розстріляно 28 грудня 1937 року.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.
