Пресвітер
Священномученик Василій (Василій Васильович Ізмайлов) народився 4 червня 1885 року в місті Вишній Волочек Тверської губернії. У 1905 році він закінчив Мінську духовну семінарію, а в 1910 році — Санкт-Петербурзьку духовну академію. Після закінчення академії Василя направили викладати словесність і дидактику в Паричське жіноче училище Мінської губернії.
7 грудня 1913 року єпископ Мінський Митрофан (Краснопольський) клопотав про переведення Василя Ізмайлова до Мінської духовної семінарії, відзначаючи його видатні здібності та користь для навчального процесу. 15 січня 1915 року Василь Васильович став викладачем основного, догматичного та морального богослов’я в Мінській Духовній семінарії.
Точна дата висвячення Василія у священика невідома, але на початок гонінь на Церкву він уже служив у Покровській церкві села Слобода-Озеріцька Мінського району. Пізніше його було підвищено до сану протоієрея.
У 1927 році протоієрей Василій був призначений настоятелем Свято-Воскресенського собору в місті Борисові. Однак його служіння тут тривало недовго — 2 червня 1927 року його заарештували. Його звинувачували в проповідях, спрямованих проти радянської влади, та у закликах захищати церкву від обновленців, які, за його словами, збиралися перетворити храм на клуб.
Під час допитів отець Василій відкинув усі звинувачення, заявивши, що вони не мають під собою підстав. Однак 26 серпня 1927 року його засудили до трьох років ув’язнення в Соловецькому таборі. Протоієрей Василій помер 22 лютого 1930 року в Соловецькому таборі й був похований у безіменній могилі.
