Пресвітер
Священномученик Василій Володимирович Агафоніков народився 1885 року в селі Медяни Вятського повіту Вятської губернії в родині псаломщика. Закінчив Вятське духовне училище та Вятську духовну семінарію. У 1906 році він одружився і був висвячений на священика до храму в селі Мелянда Уржумського повіту Вятської губернії. Згодом у родині народилося шестеро дітей. З 1907 року по 1929 рік отець Василій служив у сільських храмах Вятської губернії. У 1929 році його підвищили до сану протоієрея. У 1929 році храм у селі Бобіно було закрито радянською владою, але завдяки зусиллям отця Василія та парафіян церкву знову відкрили.
У 1930 році протоієрея Василія заарештували й ув’язнили в місті Вятці. Його звинувачували в антирадянській агітації, спрямованій проти заходів, що проводилися радянською владою в селі, та проти самого існування радянської влади. Отець Василій не визнав себе винним, однак був засуджений до 5 років ув’язнення в концтаборі. Повернувшись із ув’язнення, з 1935 року отець Василій почав служити в Миколаївському храмі в селі Губіно Можайського району Московської області.
30 листопада 1937 року протоієрей Василій був заарештований вдруге й ув’язнений у місті Можайську. З’явилися лжесвідки, зі свідчень яких випливало, що священик веде контрреволюційну діяльність. На допиті отець Василій заявив, що всі звинувачення на його адресу є неправдивими. Він не визнав себе винним і нікого не зрадив. 3 грудня 1937 року трійкою НКВС по Московській області протоієрей Василій Агафоніков був засуджений до розстрілу. Розстріляний 9 грудня 1937 року і похований у безіменній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 12 березня 2002 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
