Патріарх
Святитель Трифон, патріарх Константинопольський, із юних років був іноком і вирізнявся лагідністю, незлобивістю, повною покорою волі Божій, твердою вірою та любов’ю до Церкви.
Візантійський імператор Роман, маючи сина Феофілакта, мав намір після смерті патріарха Стефана поставити його патріархом Константинопольським. Однак, оскільки Феофілакту було лише шістнадцять років, тимчасово місцеблюстителем патріаршого престолу було обрано монаха Трифона, який керував Патріархією. Ведучи непорочне життя, Трифон незабаром був висвячений на єпископа і прийняв повноту патріаршого управління.
Коли Феофілакту виповнилося двадцять років, імператор почав наполягати, щоб Трифон поступився престолом його синові. Трифон, вважаючи Феофілакта молодим і недосвідченим, відмовився. Імператор, не маючи підстав для звинувачень проти Трифона, звернувся до єпископа Феофана, який запропонував підступний задум.
Феофан переконав Трифона написати своє ім’я та титул на аркуші паперу, нібито для спростування чуток про його неграмотність. Трифон, не підозрюючи підступу, виконав це. Імператор скористався написаним і дописав, що Трифон зрікається престолу, вважаючи себе недостойним. Після цього він силоміць вивів Трифона з патріаршого палацу та призначив патріархом Феофілакта.
Після цього в Церкві почалися смути, оскільки багато хто й далі вважав патріархом Трифона. Трифон, терпляче знісши приниження, відійшов до монастиря, де прожив два роки і п’ять місяців, після чого відійшов до Господа. Його тіло було перенесене до Великої Патріаршої церкви та покладене біля гробниць патріархів.
Після його смерті церковні смути припинилися, і всі погодилися з обранням Феофілакта на патріарший престол. Пам’ять святого Трифона вшанували, славлячи Бога.
