Святий благочестивий король Стефан Урош II Мілютін народився близько 1253 року і правив Сербією протягом майже сорока років, ставши одним із найвидатніших правителів в історії своєї країни. З юних років він виховувався в глибокій побожності, успадкованій від батьків, короля Стефана Уроша I та королеви Олени Анжуйської. Зійшовши на престол у 1282 році, король Мілютін поєднував мудре державне управління з глибокою вірою. Він дав Богу обітницю будувати по одному храму за кожен рік свого правління і перевершив цю обітницю, звівши та відновивши понад сорок монастирів і церков по всій Сербії, на Афоні, в Єрусалимі, Солуні, Константинополі та Римі. За свій ревний захист православ’я від латинських впливів він здобув всенародну любов і повагу.
Його брат, святий король Стефан Драгутин, правив Сербією до Мілютина, але після важкого падіння з коня та хвороби поступився престолом братові на з’їзді в Дежеві у 1282 році, залишивши за собою лише північні землі. Стосунки між братами бували складними й інколи призводили до міжусобних суперечок, однак завдяки духовному керівництву їхньої матері, святої Олени, вони завжди мирилися й зберігали братню любов. Святий Драгутин вів суворе аскетичне життя, багато постив, носив під королівським вбранням волосяницю і таємно молився в глибокому рові, наповненому водою. Наприкінці життя він прийняв чернечий постриг під ім’ям Феоктист і прославився подвигами милосердя та просвіти місцевих племен.
Обидва брати відійшли до Господа на початку XIV століття: святий Драгутин помер у 1316 році, а святий король Мілютін — у 1321 році. Святі мощі короля Мілютіна, знайдені нетлінними та такі, що випромінюють дивовижний аромат, сьогодні спочивають у кафедральному соборі Святої Неділі в столиці Болгарії, Софії, будучи великою святинею для всього православного балканського світу.
