Пресвітер
Святомученик Симеон народився 2 лютого 1873 року в селі Мале Алексіно Олександрівського повіту Володимирської гу берії. Його батько Петро Лілеєв спочатку був псаломщиком, а згодом служив у селі Мале Алексіно дияконом. У 1887 році Симеон закінчив Переславське Духовне училище і вступив до семінарії.
Після закінчення у 1893 році Віфанської духовної семінарії він п’ять років працював вчителем у Алексінській земській початковій школі.
У 1898 році Симеон Лілеєв був висвячений на священика при Миколаївському храмі в селі Дерюзіно неподалік від міста Сергія єва Посада Московської губернії. У 1904 році отця Симеона перевели до Покровського храму в селі Заболотьє, де він і прослужив до 1936 року. За багаторічне служіння отця Симеона було підвищено до сану протоієрея.
У 1936 році безбожні власті закрили Покровський храм. Отець Симеон робив усе можливе зі свого боку, щоб врятувати храм від закриття. Однак це не вдалося.
Влітку 1937 року розпочалася чергова хвиля гонінь на Російську Православну Церкву. Повсюдно почалися арешти духовенства та віруючих. Отець Симеон у цей час ніде не служив. Він оселився в селі Копалово Константиновського району Московської області. Його здоров’я погіршилося, він стрімко втрачав зір.
У вересні 1937 року влада ухвалила рішення про арешт отця Симеона. 11 вересня Константинівське районне відділення НКВС заарештувало протоієрея Симеона, і його ув’язнили в Загорській в’язниці.
Для надання свідчень 15 вересня було викликано 32- -річний секретар Костянтинівського районного виконавчого комітету, який сказав: «Мені відомо, що в 1936 році під час закриття за постановою ВЦВК Заболотської церкви поп Лілеєв активно чинив опір закриттю церкви, не давав комісії з закриття церкви ключі від неї та водночас розіслав посланців по навколишніх селах з метою організації повстання у селі Заболоття.
Після закриття церкви у 1936–1937 роках організував навколо себе групу прихожан, проводив систематичну роботу, організовуючи маси на боротьбу за відкриття церкви шляхом скликання нарад зазначеної групи, написання різних клопотань до вищих організацій, а також 12 липня 1937 року організував у селі Заболоття без відповідного на це дозволу влади зібрання віруючих 13 травня, на яке прийшло понад сто осіб, які вимагали від голови Заболотського сільради повернення ключів та відкриття церкви кві…» Наступного дня отця Симеона допитали.
З Загорської в’язниці отця Симеона перевели до однієї з московських в’язниць НКВС.
10 жовтня 1937 року трійка НКВД засудила отця Симеона до розстрілу.
Протоієрей Симеон Лілеєв був розстріляний 13 жовтня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою і похований у невідомій загальній мо могилі.
