Пресвітер
Семен Іванович Афонькін народився 13 лютого 1870 року в селі Оброчено Кроснослобідського повіту Пензенської губернії. Батько Симеон був священиком у місті Каскелен у Казахстані й з честю виконував подвиг пастирського служіння в ті нелегкі роки. Перебуваючи в канонічній спільноті з архієпископом Алма-Атинським Тихоном (Шараповим), але перебуваючи практично в нелегальному становищі, він був змушений служити не в церкві, а в молитовному домі.
24 листопада 1937 року відбувся арешт. Отцю Симеону було висунуто звинувачення в тому, що «серед населення м. Каскелена поширював антирадянську пропаганду, при цьому навіював релігійні переконання. Щодо нової Конституції говорив, що вона видана не для всього народу, а для певної категорії людей, при цьому на адресу радянського уряду висловлював наклепницькі чутки, які зводилися до того, що християн закріпили, що загнали їх у колгоспи, де знущаються над народом». У висунутих звинуваченнях отець Симеон себе винним не визнав. «Трійка» при УНКВД по Алма-Атинській області засудила священика до найвищої міри покарання. 8 грудня 1937 року отця Симеона Афонькіна було розстріляно.
