Пресвітер
Священномученик Сергій Гортинський народився 10 березня 1889 року в місті Рязані в родині священика Дмитра Гортинського. Закінчив шестирічне училище в місті Олександрові Єріванської губернії.
У 1916 році Сергій Дмитрович був висвячений у сан диякона до храму села Богояв -ленського Мосальського повіту Калузької губернії, через рік він був призначений дияконом до храму села Мальково тієї ж губернії. У 1920 році він був висвячений у сан священика і деякий час служив у храмі села Тилка Чернігівської губернії. Через п'ять років перейшов служити до храму села Козінка Ставропольської губернії. До цього часу вже широко діяв закон про відокремлення Церкви від держави, і багато селян, оформляючи свої шлюби в державних установах, жили невінчаними, без церковного благословення. Отець Сергій переконував таких одружитися, а тих, хто вперто відмовлявся, попередив, що тих, хто живе в шлюбі невінчаними, не буде допускати до причастя. Влада вважала таку його діяльність антидержавною, що порушує закон про відокремлення Церкви від держави. Отець Сергій був заарештований і засланий до міста Воронеж. Тут у 1928 році він знову був заарештований і звинувачений у тому, що є ідейним керівником єпархії. Звинувачення не було доведено, і священика звільнили.
У 1930 році отець Сергій був заарештований разом із духовенством і ченцями Олексіївського монастиря. Його звинувачували в тому, що він вів антирадянську агітацію як особисто, так і через інших, головним чином через архімандрита Тихона (Кречковою), «якому давав спеціальні вказівки антирадянського спрямування».
На допитах він відповідав скупо, намагаючись нікого не називати.
Отець Сергій був тяжко хворий на туберкульоз і важко переносив ув'язнення; коли йому було пред'явлено звинувачення в контрреволюційній діяльності, він написав: «Звинувачення, висунуте проти мене, я не визнаю, бо це явна брехня...»
Разом з ним були заарештовані ієромонахи Георгій (Пожаров) і Косма (В'язніков), священик Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков і Петро В'язніков. Винними у пред'явленому звинуваченні вони себе не визнали. 14 липня 1930 року їм було пред'явлено постанову про закінчення слідства. 23 липня обвинувальний вирок був відправлений до Колегії ОДПУ. 28 липня Колегія розглянула «справу» і засудила обвинувачених до розстрілу.
Минули свята преподобного Серафима Саровського і пророка Іллі. Увечері 2 серпня обвинуваченим оголосили вирок. Потім їх завантажили в машину, щоб везти в околиці Воронежа і вчинити розправу. О десятій годині вечора того ж дня архімандрит Олексіївського монастиря Тихон (Кречков), ієромонахи Георгій (Пожаров) і Косма (Вязников), священики Іоанн Стеблін-Каменський, Сергій Гортинський, Федір Яковлєв, Олександр Архангельський, Георгій Нікітін і миряни Євфимій Гребенщиков і Петро Вязников були розстріляні.
