Преподобний Савва, родом з Тверського князівства, з юних років відзначався добродійним життям. Він прийняв чернечий постриг і жив у тверських монастирях, виконуючи послухи з незвичайною покірністю. Уникаючи людської слави, він відійшов у безвісність і вирушив на Афон, де вдосконалювався у духовному житті.
Повернувшись до Росії, він прийшов на річку Вишеру, встановив хрест і почав вести відшельницьке життя. Його молитви та подвиги привернули увагу місцевих жителів, і незабаром про нього дізнався архієпископ Іоанн. Савва смиренно відповів на докори архієрейського посланця, і незабаром сам архієпископ прийшов до нього, захоплюючись його духовним життям.
Преподобний Савва заснував обитель, збудував келії для братії і зведив церкву на честь Вознесіння Господа. Він продовжував трудитися і дбати про духовне життя іноків. Савва проводив час у пості та молитві, навіть на стовпі, де підвизався до самої смерті.
На сімдесятому році життя він захворів і, готуючись до смерті, залишив настанови братії про смирення та дотримання чернечих обітниць. Преподобний мирно спочив 1 жовтня 1460 року, заповівши учням просте поховання.
Після його кончини обитель продовжувала процвітати, і незабаром почалися чудеса біля його гробу. Мощі преподобного були перенесені до нової церкви, і в православній церкві встановлено свято на його честь. Преподобний Савва став відомий як Новгородський чудотворець, і його пам'ять шанується донині.
