Пресвітер
Священномученик Петро (Петро Миколайович Богородський) народився у 1878 р. у с. Іллінське-на-Югу в родині диякона. У 1926 р. його висвятили на священика при Сохотському жіночому монастирі, а після його закриття перевели до с. Федоринське. О. Петро боровся з поширенням обновленської єресі, за що три роки провів у північному засланні, де ледь не помер від голоду та тифу. Повернувшись, служив священиком у с. Давидовське, а потім в Успенській церкві в м. Пошехоньє. За активну протидію оновленню о. Петро у 1936 р. був заарештований, звинувачений в «організації контрреволюційної групи, проведенні нелегальних зібрань, протидії зняттю дзвонів, допомозі засланому духовенству». Засуджений до восьми років ув’язнення і в 1938 р. прийняв мученицьку смерть у Північно-Східному таборі на Далекому Сході в бухті Ногаєво.
