Пресвітер
Священномученик Петро Федорович Дьяконов (1866–1918) — пресвітер Російської православної церкви, шанований у лику святих як новомученик. Він народився 13 січня 1866 року в селі Полозовському Вятської губернії в родині псаломщика. Закінчивши духовне училище та Пермську духовну семінарію, Петро проявив видатні музичні здібності, завдяки яким тривалий час керував церковними хорами та співав у архієрейському хорі. У жовтні 1887 року його висвятили у сан диякона, а згодом — у священицький сан.
Отець Петро здійснював активне місіонерське та пастирське служіння на Уралі. Найяскравіший період його діяльності пов’язаний із Верхньо-Салдинським заводом Пермської губернії, де він служив настоятелем Іоанно-Богословського храму. Пресвітер користувався глибокою повагою та любов’ю парафіян за свою ревну віру, просвітницьку діяльність та турботу про духовне виховання пастви.
Трагічна загибель спіткала священика в розпал Громадянської війни та червоного терору. 1 жовтня 1918 року отець Петро разом зі своїм співслужителем, священиком Олексієм Кузнєцовим, був заарештований і жорстоко вбитий червоноармійцями. У 2002 році пресвітер Петро Дьяконов був зарахований до лику святих у складі Собору новомучеників і сповідників Руської Церкви.
