Пресвітер
Священномученик Яків Іванович Брілліантов народився 7 березня 1871 року в селі Нікуліно Бронницького повіту Московської губернії в родині місцевого священика. Закінчивши в 1893 році Московську духовну семінарію, він присвятив своє життя пастирському служінню Церкві Христовій. У 1895 році отець Яків був висвячений на ієрея у Спаській церкві при Введенському Владичному жіночому монастирі в місті Серпухові, де ревно служив понад тридцять років.
Владичний монастир Серпухова завдячує отцю Якову збереженням своєї історії: саме він записав переказ про знаходження чудотворного образу Божої Матері «Ненапоювана Чаша» та склав до нього акафіст. Батюшка активно співпрацював із товариством тверезості, викладав у монастирській школі і, за спогадами сучасників, відрізнявся м’яким, добрим характером та особливою любов’ю до дітей.
Після закриття обителі радянською владою у 1927 році отець Яків служив у Троїцькій церкві села Лужки, а в 1929 році перейшов до Богоявленського храму міста Коломни, де також виконував обов’язки благочинного. Період його служіння в Коломні збігся з посиленням атеїстичних гонінь. У 1930 та 1931 роках органи ОГПУ намагалися змусити авторитетного священика до таємної співпраці, однак отець Яків твердо відмовився, прямо заявивши на допиті слідчому, що шпигуном і провокатором він не буде.
Через безкомпромісну позицію, вірність обов’язку та відмову приховувати своє критичне ставлення до утисків віруючих пресвітер був заарештований. Останній його арешт відбувся у 1937 році. Рішенням «трійки» НКВС його засудили до найвищої міри покарання. 2 грудня 1937 року священик Яків Брілліантов був розстріляний на Бутовському полігоні під Москвою і похований у безіменній спільній могилі. Архієрейським собором Російської православної церкви його зарахували до лику новомучеників і сповідників.
