Пресвітер
Священномученик Павло Аркадійович Андрєєв народився 1880 року в селі Анніно Курської губернії в селянській родині. Після закінчення Курської духовної семінарії він був висвячений у сан ієрея і служив на Голубовському руднику Катеринославської губернії, поєднуючи пастирську діяльність із викладанням Закону Божого. У радянські роки отець Павло неодноразово заарештовувався за звинуваченнями в антирадянській агітації. Він пережив тюрми та трирічне заслання в Казахстані, а після повернення в 1935 році був призначений благочинним Волоколамського, Шаховського та Лотошинського районів Московської області, а також настоятелем Богородице-Різдвяного храму в селі Возмище. Його служіння відрізнялося духовною стійкістю та турботою про паству у важкі роки гонінь.
Священномученик Олександр Олександрович Звєрєв народився 8 серпня 1881 року в селі Фаустово Бронницького повіту Московської губернії в родині спадкового священика. Закінчивши Московську духовну семінарію, а згодом — Московську духовну академію, він служив у московському Микільському храмі в Звонарях. У 1922 році отець Олександр був засуджений у рамках кампанії з вилучення церковних цінностей, а в 1933 році за відмову співпрацювати з ОГПУ був висланий до Каргополя. Відбувши покарання, він повернувся до Підмосков’я і почав служити в храмі Різдва Богородиці в селі Возмище, розділяючи обов’язки з протоієреєм Павлом Андрєєвим.
Священномученик Димитрій Іванович Розанов народився 15 серпня 1890 року в Москві в родині священика і закінчив Московську духовну семінарію. Свій пастирський шлях він розпочав у 1912 році, а з 1919 року служив у московському храмі мучеників Флора і Лавра на Зацепі. У 1933 році отець Димитрій був заарештований у справі про контрреволюційну групу церковників і відправлений у заслання до Каргополя. Там він познайомився з протоієреєм Олександром Звєрєвим, який після звільнення запросив його до Волоколамського району. Оскільки постійної священицької вакансії в храмі села Возмище не було, отець Димитрій скромно працював пакувальником у місцевій артілі «Швейник» і співслужив отцю Павлу та отцю Олександру.
Восени 1937 року, у період жорстокого державного наступу на Церкву, усіх трьох священнослужителів села Возмище заарештували співробітники НКВС і ув’язнили у Волоколамській в’язниці. Під час допитів вони проявили твердість духу, категорично відмовилися визнати провину в контрреволюційній діяльності та нікого не зрадили. 14 листопада 1937 року «трійка» НКВС засудила їх до розстрілу. Протоієреї Павло Андрєєв та Олександр Звєрєв були страчені 16 листопада 1937 року, а священик Димитрій Розанов — 25 листопада 1937 року. Усі троє пастирів, які постраждали за Христа, були поховані в безіменних спільних могилах на Бутовському полігоні під Москвою, а в 2000–2001 роках зараховані до лику святих новомучеників і сповідників Руської Церкви.
