Преподобний Нікандр Городноезерський жив і здійснював свої духовні подвиги у XVI столітті на новгородських землях. Точних відомостей про його світське походження, дитинство та роки юності в історичних джерелах практично не збереглося. Святий обрав для себе шлях суворого чернечого зречення від світу, знехтувавши земними благами заради безмовного й усамітненого життя.
Свій головний подвиг преподобний здійснив на західному березі озера Городно в Боровичському повіті Новгородської землі. У цьому глухому місці, оточеному лісами, раніше існував стародавній Воскресенський монастир, який до кінця XVI століття прийшов у крайнє запустіння та занепад. Преподобний Нікандр фактично заново відродив тут усамітнену обитель, що згодом стала відомою як Городноозерська Нікандрова пустинь.
Нова обитель не відрізнялася пишністю та великою кількістю мешканців. Разом зі святим Нікандром у пості, невпинних трудах і молитвах подвизалося всього близько десяти ченців, для яких ігумен завжди залишався живим прикладом праведності та смирення. Преподобний керував пустинею аж до останніх днів свого життя і мирно відійшов до Господа у глибокій старості 15 березня 1603 року. Його нетлінні мощі були поховані під спудом у заснованому ним монастирі. Шанування святого угодника почалося вже в XVII столітті, а його ім’я прославлено в Соборі Новгородських святих.
