Пресвітер
Священномученик Михайло Рибін народився 1877 року в селі Молоді Подільського повіту Московської губернії у простій селянській родині. Закінчивши сільську школу, він тривалий час займався селянською працею, а також опанував ремесло гравера і карбував красиві оправи для ікон. Рано овдовівши, Михайло самостійно виростив і виховав сина та дочку. Коли діти стали дорослими, він прийняв усвідомлене рішення повністю присвятити своє життя, що залишилося, служінню Богу та Церкві. У 1919 році він почав служити в місцевому храмі псаломщиком, потім прийняв сан диякона, а в 1925 році був висвячений на священика.
Отець Михайло виконував пастирські обов’язки в різних парафіях Московської єпархії, зокрема в селах Матвєєвське та Кузьменки, а останнім місцем його служіння стала церква на честь Воскресіння Словопромовця в його рідному селі Молоді. Час його служіння збігся з епохою жорстоких гонінь на віру, закриття храмів і переслідувань духовенства, проте за ревне й старанне служіння перед вівтарем Господнім він був удостоєний нагородження наперсним хрестом. Настоятель залишався вірним своїй парафії та пастві, незважаючи на постійну небезпеку арешту.
У період масового сталінського терору в січні 1938 року співробітники НКВС сфабрикували проти священика кримінальну справу, змусивши кількох місцевих жителів підписати неправдиві свідчення. Отця Михайла заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві, де під час допитів він проявив стійкість і мужність, відмовившись визнати провину в контрреволюційній діяльності. «Трійка» НКВС засудила пресвітера до найвищої міри покарання, і 17 лютого 1938 року священик Михайло Рибін був розстріляний на Бутовському полігоні. Він похований у загальній безіменній могилі, а його ім’я включено до Собору новомучеників і сповідників Руської Церкви.
