Пресвітер
Священномученик Михайло Павлович Білоросов народився 11 травня 1869 року в місті Романове-Борисоглібську Ярославської губернії (нині місто Тутаєв) у родині диякона. У 1890 році він успішно закінчив Ярославську духовну семінарію і розпочав церковне служіння псаломщиком у Микільській церкві на Меленках у Ярославлі.
На початку 1893 року Михайло Павлович був висвячений на священика до храму села Кардинського Романово-Борисоглібського повіту, де також працював вчителем катехізису в сільській школі грамоти. У серпні 1896 року його перевели до собору Воскресіння Христового в рідному Романові-Борисоглібську, якому батюшка присвятив понад двадцять років свого життя.
Разом із дружиною Ганною Василівною отець Михайло виховував п’ятьох дітей. Сім’я жила дуже скромно в невеликому дерев’яному будинку, але вирізнялася рідкісною злагодженістю та любов’ю. Парафіяни глибоко поважали свого пастиря за лагідність, доброту та ревне ставлення до богослужінь і просвіти.
Після революції 1917 року розпочалися жорстокі гоніння на Церкву. У 1918 році, під час придушення антибільшовицьких виступів у Ярославській губернії, священика заарештували. У в'язниці його піддавали жорстоким знущанням і допитам, вимагаючи відректися від сану, але батюшка зберіг тверду віру і мужність.
У лютому 1920 року, у самий розпал смути й тифу, отець Михайло знову зазнав переслідувань з боку нової влади. Змучений ув’язненням, хворобами та скорботами, протоієрей Михайло Білороссов помер 14 лютого 1920 року, прийнявши мученицький вінець за вірність Христу та Його Церкві.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руської Церкви на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року. Пам’ять священномученика Михайла відзначається 14 лютого за новим стилем.
