Ієромонах
Преподобномученик Макарій Миронов, ієромонах, народився близько 1882 року в селі Філіно Дорогобузького повіту Смоленської губернії в благочестивій селянській родині Феодора Миронова і при хрещенні отримав ім’я Михайло. З юних років прагнучи до чернечого життя, він вступив до московського Богоявленського монастиря, де в 1909 році працював послушником. Того ж року його духовна доля тісно переплелася зі служінням відомого церковного діяча єпископа Серафима Чичагова. На запрошення владики Михайло перевівся до Кишинівської єпархії, де спочатку був зарахований указним послушником до Архієрейського дому, а незабаром прийняв чернечий постриг з ім’ям Макарій і був висвячений на ієромонаха.
У роки радянської влади та жорстоких антирелігійних гонінь отець Макарій залишався вірним своєму покликанню, стійко розділяючи долю переслідуваної Церкви. У тридцяті роки він здійснював своє пастирське служіння в Тверській єпархії, опікуючись віруючими в селі Завідовська Горка Кесовогорського району Калінінської області. Його ревне служіння, проповідь Євангелія та вірність канонічному православ’ю викликали роздратування у безбожної влади, яка шукала будь-який привід для ліквідації духовенства.
Взимку 1937 року, у самий розпал масового терору, ієромонах Макарій був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у контрреволюційній та антирадянській діяльності. Незважаючи на тиск слідства, мужній пастир проявив твердість духу. Наприкінці грудня того ж року трійка НКВС засудила сповідника до найвищої міри покарання. Преподобномученик Макарій прийняв мученицьку смерть через розстріл 5 січня 1938 року. У 2000 році Ювілейний Архієрейський Собор Російської православної церкви зарахував його до лику святих у Соборі новомучеників і сповідників Російських.
