Ігумен
Преподобномученик Леонід (у миру Молчанов Лев Петрович) народився 1872 року в селі Захарово Староруського повіту Новгородської губернії в родині селянина. З дитинства любив церковні служби, читав і співав на кліросі. Закінчив земську школу і працював при храмі. Вісім років прослужив у війську, вийшовши у запас, у 1901 році вступив до Перекомського монастиря. У 1904 році послушник Лев був знову призваний до війська, оскільки розпочалася Російсько-японська війна, і був нагороджений Георгіївським хрестом. У 1906 році він подав прохання і був переведений до Новгородського Юр’ївського монастиря, де в 1907 році прийняв чернецтво з ім’ям Леонід, був висвячений на ієродиякона і за власним проханням переведений до Кирило-Білозерського монастиря.
У 1908 році отець Леонід був висвячений на ієромонаха, у 1911 році призначений виконуючим обов’язки настоятеля Ірапської Філіппової пустині, а в 1914 році — вже її настоятелем. У 1915 році отець Леонід був возведений у сан ігумена, а в 1917 році призначений настоятелем Сольвичегодського Введенського монастиря Вологодської єпархії.
Декретом радянської влади церковне майно було оголошено народним надбанням. У жовтні 1918 року було вирішено експропріювати майно Введенського монастиря та вимагали скласти опис майна. Ігумен Леонід двічі відмовився це зробити, а потім відповів викривальним листом, за що його заарештували. Під час допитів він не приховував свого негативного ставлення до нової влади та її зловживань щодо Церкви. Ігумен Леонід був засуджений до розстрілу й страчений 13 листопада 1918 року в Сольвичегодську.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 27 грудня 2005 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
