Пресвітер
Святомученик Йосип — Йосип Фоміч Сіков — народився у 1873 році; у 1907 році він закінчив місіонерську школу і через кілька років був висвячений у диякона та служив у Іоакінській церкві Висимо -Уткінського заводу Верхотурського повіту Єкатеринбурзької єпархії.
У 1914 році диякон Йосип був висвячений на священика до Знаменської церкви Верхньотагільського заводу Єкатеринбурзького повіту Пермської губернії, розташованого «біля верхів’я річки Тагіла, на східному схилі Уралу, між двома його гірськими розгалуженнями, за 80 верст... від Єкатеринбурга. Гори, що оточують завод і вкриті густим хвойним лісом, – писали про ті місця сучасники на початку ХХ століття, – з їх химерними формами та розгалуженнями, і річка Тагіл, що ніби перерізає селище на дві половини – одну низинну, іншу піднесену, роблять місцевість мальовничою. Першими поселенцями заводу, подібно до всіх уральських заводів, були засланці та розкольники, які втекли в Уральські гори та ліси з метою сховатися від переслідувань уряду. Потребуючи робочої сили, будівельники всіх уральських заводів охоче користувалися цими гнаними людьми – тим більше, що вони здебільшого виявлялися чудовими робітниками».
Перший храм тут було збудовано у 1753 році, але після пожежі 1861 року, коли згоріла більша частина селища та самого заводу, був зведений кам’яний Знаменський храм, у якому шанованою святинею була ікона Божої Матері «Знамення», що вціліла від пожежі. З цим образом кілька разів на рік урочисто відбувалися хресні ходи до сусідніх сіл, у кожному з яких ікона перебувала від одного тижня до трьох. На початку ХХ століття було близько п’яти тисяч парафіян. Тут і служив богослужіння та мешкав отець Йосип зі своєю великою родиною (дітей у нього було вісім), тут і прийняв мученицьку смерть – його розстріляли безбожники-більшовики 14 червня 1918 року.
