Патріарх
Святитель Іоаннікій II, сербський патріарх, народився в місті Призрені. До своєї архієрейської хіротонії він був секретарем короля Карла Сербського, а з 1339 року — керував Церквою в сані архієпископа. У 1346 році Собор усіх сербських архіпастирів, на якому був присутній і болгарський патріарх, за бажанням короля Душана обрав архієпископа Іоаннікія патріархом Сербської Православної Церкви.
У 1349 році на соборі сербської феодальної знаті в Скоп’є патріарх взяв активну участь у затвердженні кодексу Душана («Законник царя Душана»). Цей кодекс став основним юридичним документом держави, що забезпечив правову основу для нової імперії та автокефальної Сербської Церкви.
Коли в 1354 році угорці напали на Сербію, імператор Душан покликав старого патріарха до себе в Жицький монастир, ймовірно, для обговорення переговорів з папою Інокентієм VI щодо надання допомоги в боротьбі з угорцями та турками. Однак святитель виступив проти таких переговорів, оскільки умовою надання допомоги могло стати підпорядкування Сербської Церкви Риму. Перебуваючи в Жичі, патріарх Іоаннікій захворів. Він попросив дозволу перевезти його до Печа, але 3 вересня 1354 року під час подорожі помер.
Сербський першоієрарх похований у церкві святих Апостолів у Печській Патріархії.
