Пресвітер
Священномученик Іоанн Шишов народився у 1867 році. Закінчив Далматовське духовне училище та Пермську духовну семінарію. У 1886 році одружився з Ольгою, дочкою священика. Згодом у них народилося троє дітей: Володимир, Петро та Єлизавета.
Багато страждань довелося пережити отцю Іоанну та матушці Ользі через своїх дітей. Володимир, маючи неабиякі здібності до живопису, залишив семінарію й поїхав до Єкатеринбурга, а в 1914 році був призваний до діючої армії. Майже відразу ж він потрапив у австрійський полон і протягом кількох років перебував у таборі «Візельбург». Володимир повернувся до батьків лише в 1918 році — після довгих років болісної для них розлуки. Дочка отця Іоанна Єлизавета померла у віці дванадцяти років. Після її смерті отець Іоанн і матінка Ольга удочерили дівчинку-сироту Зою, яка згодом вийшла заміж, народила дочку, але померла в молодому віці.
Отець Іоанн був призначений на служіння до Вознесенської церкви, потім до Покровської церкви Колчеданської жіночої громади. У 1900 році його перевели до церкви на честь великомученика Георгія в селі Миронівському, де минуло все його подальше життя. Під час служіння в Миронівському отець Іоанн активно брав участь у громадській та пастирській діяльності, був призначений завідувачем церковно-парафіяльної школи та членом Товариства взаємодопомоги. За свої труди був неодноразово нагороджений.
Влітку 1918 року уральські території опинилися в самому епіцентрі громадянської війни, червоний терор набув тут особливого розмаху й трагізму.
26 серпня 1918 року до села Миронівське увійшов загін із п’яти озброєних кінних червоноармійців. З’явившись до обох священиків, які там служили — отця Іоанна Шишова та отця Іоасафа Панова, — червоноармійці повідомили їм про отриману на них доносу зі звинуваченням в антирадянській агітації та наказали вирушати до штабу полку. Отеця Іоанна зголосився супроводжувати його син Володимир, який щойно повернувся з австрійського полону, а з отцем Іоасафом поїхав син Сергій.
За кілометр від села безбожники розстріляли священиків і раба Божого Сергія. Свідком розстрілу став син отця Іоанна Шишова, якого вони не чіпали.
Після розстрілу отця Іоанна Володимир отримав від червоних дозвіл на поховання його тіла в селі Миронівському, що й було ними негайно виконано.
