Пресвітер
Іван Матвійович Маліновський народився в селі Поймичьє Ярославської губернії в 1881 році. Після закінчення Духовної семінарії він був висвячений у сан священика і служив у церкві села Нові Горки Лежієвського району Іванівської області. Пізніше отця Івана возвели в сан протоієрея. У 30-ті роки батюшку торкнулися гоніння на Церкву та її служителів. Після звинувачення в «контрреволюційній агітації» його засуджують до 5 років заслання в Казахстан. Місцем заслання призначають селище Майське Бескаргайського району Павлодарської області в Казахстані, де вже не дуже молодому священику доводилося в тяжких умовах працювати на руднику. 25 листопада 1937 року отця Івана заарештовують у місці заслання. Він проходить по груповій справі «Архімандрита Григорія (Ребези) та ін. м. Павлодар, 1937 р.». На питання слідчого про те, якою контрреволюційною діяльністю він займався на засланні, священик відповів:
– Контрреволюційною роботою я, перебуваючи на засланні в селищі Майському, не займався, богослужінь не проводив.
1 грудня 1937 року трійка при УНКВС по Східно -Казахстанської області протоієрей Іоанн Маліновський був засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу. 2 грудня 1937 року о 2 годині ночі вирок був приведений у виконання.
20 серпня 2000 року священомученик Іоанн був прославлений в лику святих на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.
