Пресвітер
Священномученик Іоанн Іванович Яковлєв народився 1866 року в благочестивій селянській родині села Новоєгорлицького Ставропольської губернії. Після закінчення Ставропольської духовної семінарії одружився та був висвячений у сан священика. Згодом у родині народилося четверо дітей. Служив у станиці Новомиколаївській, у містах Єйську, Ставрополі та Катеринодарі, викладав Закон Божий. Був дуже активним пастирем, за що його призначили представником від духовенства до Катеринодарської міської Думи. Отець Іоанн мав державні та церковні нагороди, його дуже любила паства.
Коли у вересні 1921 року отця Іоанна заарештували за листування з репресованими священиками, на його захист виступила вся парафія Дмитрівської церкви Катеринодара, де він служив. Віруючі написали листа на захист свого пастиря, в якому йшлося про те, що отець Іоанн з великою любов’ю ставився до людей, «сіяв добро і розум, давав корисні настанови в дусі християнства». Саме цього радянська влада й не терпіла.
Священик Іоанн Яковлєв був засуджений трійкою ОГПУ до розстрілу й розстріляний у Катеринодарі 28 вересня 1921 року разом з іншими священиками. Похований у невідомій могилі.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 26 грудня 2003 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
