Пресвітер
Священномученик Іоанн Петрович Павловський народився 28 січня 1876 року в селі Поповонаволочському Шенкурського району Архангельської губернії в родині священика. У 1892 році закінчив Шенкурське духовне училище, а в 1893 році був звільнений з I класу Архангельської духовної семінарії. 14 серпня 1893 року був призначений псаломщиком до Усть-Кожвинської Петропавлівської церкви, а 13 вересня 1894 року переведений до Бакуринської Спасівської церкви. 19 березня 1900 року був рукоположений у диякони, а 25 серпня 1912 року – у священики до Мошюгської церкви на честь Собору Пресвятої Богородиці. У 1933 році перебував під слідством НКВД, але до суду не був притягнутий. 30 червня 1937 року був заарештований і засуджений 16 вересня 1937 року за статтею 58.10 Кримінального кодексу РСФРР до найвищої міри покарання. Мученицьку смерть через розстріл прийняв 19 грудня 1937 року в селі Іжма. Священний Синод зарахував його до лику святих 6 жовтня 2001 року.
