Пресвітер
Священномученик Іоанн народився 20 березня 1873 року в селі Високому Рязанської губернії в родині псаломщика. З дитинства вихований у вірі та благочесті, він успішно закінчив Рязанську духовну семінарію. У 1904 році його висвятили на священика і направили на служіння до Микільського собору міста Зарайська, де довгі роки ревно опікувався віруючими.
Ставши настоятелем собору та благочинним церков Зарайського округу, отець Іоанн здобув глибоку любов і повагу парафіян за свою пастирську турботу, бездоганне життя та духовну стійкість. У важкі для Православної Церкви роки радянських репресій він не залишив свого служіння, продовжуючи відкрито проповідувати Євангеліє та підтримувати віру в людей, за що в 1930 році був удостоєний високої церковної нагороди — права носити митру.
У серпні 1937 року протоієрей Іоанн був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у «контрреволюційній агітації». Незважаючи на сильний тиск з боку слідчих НКВС, літній священик проявив мужність, відмовився визнати провину і не зрадив нікого зі своїх побратимів-священнослужителів чи парафіян.
«Трійка» НКВС засудила вірного пастиря до найвищої міри покарання. 9 вересня 1937 року протоієрей Іоанн Смирнов був розстріляний на полігоні Бутово під Москвою і похований у безіменній братській могилі.
У серпні 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви протоієрей Іоанн був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників.
