Ілія Печерський, якого деякі дослідники та російське православ’я вважають прототипом билинного персонажа, у молодості був силачем на прізвисько «Чоботок», родом із села Карачарова (вперше згадується в письмових джерелах у XVII столітті) поблизу Мурома. Деякі історики XIX століття висловлювали припущення, що його батьківщиною могли бути Карачев і Моровськ. За легендою, Чоботок був богатирем і носив своє прізвисько з тих пір, як одного разу відбився від ворогів чоботом — тобто чобітом.
Чоботок прийняв чернецтво в Києво-Печерській лаврі під ім’ям Ілія і був зарахований до лику святих як «преподобний Ілія Муромець» (канонізований у 1643 році). Ілія Печерський помер близько 1188 року. Пам’ять за церковним календарем — 19 грудня.
Перші письмові згадки про нього датуються 1630-ми роками; рання православна традиція відносить життя Іллі до XII століття; XI—XII століттями датують поховання дослідники. У 1594 році посол римського (німецького) імператора Еріх Лассота повідомляє у своїх записах про гробницю та мощі.
У Муромі існує безліч переказів про Ілію; його нащадками вважаються муромляни з роду Гущиних, які спадково володіють великою силою (так, одному з Гущиних, що жив наприкінці XIX століття, навіть заборонили брати участь у кулачних боях). Хату Іллі, як вважається, стояла на тому місці в селі Карачарові (нині частина Мурома), де зараз стоїть будинок одного з Гущиних; поруч розташована Троїцька церква, яку Ілля, за переказами, збудував власноруч, тягаючи з річки стовбури дуба-топляка.
