Пресвітер
Священномученик Григорій Якович Конокотін народився 1 серпня 1869 року в селі Новоєгорлицькому Медвеженського повіту Ставропольської губернії в благочестивій родині спадкового священика. Успішно закінчивши Ставропольську духовну семінарію, він спочатку працював вчителем катехізису, а в 1894 році прийняв священицький сан. Отець Григорій ревно служив у Покровському храмі села Медведського, виявляючи особливу турботу про духовну освіту народу, за що був удостоєний державних і церковних нагород, зокрема ордена Святої Анни за заслуги у шкільній справі.
У 1897 році батюшка був переведений до села Молдаванське Кубанської області, де його служіння тривало понад двадцять років. Завдяки його невтомним зусиллям у селі було зведено новий величний кам’яний храм на честь святителя Іоанна Златоуста. У роки Першої світової війни під керівництвом отця Григорія активно діяли сільське опікунство та благодійний комітет, які надавали всебічну допомогу сім’ям солдатів, що пішли на фронт. Разом із дружиною Оленою Стефанівною вони виховали п’ятьох дітей у суворості та любові до Бога.
З приходом радянської влади життя великої родини перетворилося на низку важких випробувань. Місцеві більшовики неодноразово влаштовували обшуки та піддавали священика утискам, через що у 1920 році він був змушений переїхати до Краснодара, де служив в Олександро-Невському соборі. У вересні 1921 року отця Григорія заарештували прямо в його будинку за наклепницьким звинуваченням у втечі від радянської влади та пособництві контрреволюціонерам. Не знайшовши жодних доказів провини, Колегія Кубчерчека оголосила пастиря ворогом трудового народу і засудила до розстрілу. Священномученик Григорій Конокотін був страчений 28 вересня 1921 року, а в 2000 році зарахований до лику святих.
