Єпископ
Георгій Васильович Говоров народився 10 січня 1815 року в селі Чернавському Орловської губернії в родині священника. У 1837 році закінчив Орловську духовну семінарію та вступив до Київської духовної академії. У 1841 році закінчив академію та прийняв чернецтво під іменем Феофан. Викладав у Санкт-Петербурзькій духовній академії, потім був направлений до Єрусалиму, де вивчав святі місця та писання отців Церкви.
З початком Кримської війни члени духовної місії були відкликані до Росії. У 1855 році святий Феофан став архімандритом і викладав у СПДА, потім став ректором Олонцької духовної семінарії. З 1856 року був ректором посольської церкви в Константинополі, з 1857 року – ректором СПДА. У 1859 році був хіротонізований на єпископа Тамбовського і Шацького, де організував церковно-приходські та недільні школи, відкрив жіноче єпархіальне училище.
З липня 1863 року святий перебував на Володимирській кафедрі, а в 1866 році був звільнений на спокій в Успенську Вишенську пустиню. Час, що залишився від богослужіння та молитви, він присвятив письмовим трудам. Після Пасхи 1872 року святий йде в затвор, пише літературно-богословські праці, тлумачення Святого Письма та відповідає на численні листи.
Святий справив глибокий вплив на духовне відродження суспільства, його вчення родинне вченню старця Паїсія Величковського. Найбільш значні праці – «Листи про християнське життя», «Добротолюбіє», «Тлумачення апостольських послань», «Нарис християнської моралі».
Святий мирно упокоївся 6 січня 1894 року в свято Богоявлення Господнього, був похований у Казанському соборі Вишенської пустині. Канонізований у 1988 році як подвижник віри і благочестя, який справив глибокий вплив на духовне відродження суспільства своїми трудами.
