Святий Феодосій, архієпископ Чернігівський, походив з дворянської родини Углицьких. Його батько Нікіта був священиком, а мати Марія. З юних років він виховувався в благочесті та прагнув до Бога. Отримавши освіту в Києво-Братській Богоявленській школі, він поглибив своє вивчення Святого Письма та святоотцівських творів, прагнучи наслідувати життя преподобних Антонія та Феодосія.
Після прийняття чернецтва в Києво-Печерській лаврі, святий Феодосій став відомим подвижником. Його смирення та добродійне життя привернули увагу митрополита Діонісія, який призначив його архидияконом Київського Софійського собору. Однак, прагнучи до усамітнення, він покинув Київ і оселився в Крупицькому монастирі, де був висвячений в ієромонаха.
Невдовзі святий Феодосій був призначений ігуменом Корсунського монастиря, а потім настоятелем Києво-Видубицького монастиря, де відновив обитель і організував богослужіння. Його праця та подвижницьке життя привернули безліч іноків, і він заснував скит для тих, хто шукав усамітнення.
Після смерті митрополита Лазаря Барановича святий Феодосій був обраний архієпископом Чернігівським. Він дбав про благополуччя своєї пастви, відновлюючи храми та зміцнюючи духовенство. Святий Феодосій заснував нові монастирі та активно протистояв уніатам, зміцнюючи православ'я в Малоросії.
Святитель спочив 5 лютого 1696 року і був похований у Чернігівському Борисоглібському соборі. Після його смерті почалися чудеса, пов'язані з його молитвами. Його мощі були знайдені нетлінними 14 лютого 1772 року, і з тих пір святий Феодосій почав шануватися як чудотворець.
Торжественне відкриття його мощей відбулося 9 вересня 1896 року, що привернуло безліч богомольців і стало початком його шанування як святого. Святий Феодосій відомий як захисник від бід і напастей, і його молитви продовжують зцілювати страждаючих.
