Августа (Защук), схимонахиня
Преподобномучениця
Схимонахиня
Вирок особливої трійки НКВД Тульської області було оголошено напередодні свята Різдва Христового. У морозні січневі дні 1938 року схиігуменя Августа (Защук), настоятель Оптинської пустині Ісаак (Бобриков), ієродиякон Вадим (Антонов), послушники Григорій Ларін, Данило П'ятібрат та близько двадцяти черниць, священиків і мирян чекали розстрілу.
Схиігуменя Августа занурилася в молитву. Їй було близько сімдесяти, і в цій повненькій жінці, з яскравими, ясними очима на доброму, втомленому обличчі, важко було впізнати тоненьку, сором'язливу дівчину — Лідію Василівну Казнакову. Усі давно звикли до її нового імені і просто зверталися до неї: матінка Августа.
Майбутня преподобномучениця народилася 2 червня 1871 року в Санкт-Петербурзі і була охрещена з ім'ям матері — Лідія. Лідочка була дівчинкою слабенькою, тому постійно жила і виховувалася в маєтку. Коли їй виповнилося шість років — помер батько. Після кончини Василя Генадійовича Казнакова між братами, вдовою та малолітньою Лідією було поділено залишене після нього спадщину.
Лідія Казнакова вирізнялася великими здібностями, навчалася добре і охоче, хоча й не відзначалася добрим здоров'ям. Після закінчення інституту Лідія поїхала з матір'ю в Тверську губернію, до діда, де пробула два роки. Повернувшись до столиці, вона почала жити в мебльованих кімнатах. Тут же оселився молодий, блискуче освічений офіцер Всеволод Защук. Через два роки знайомства вони одружилися.
Тільки два роки сімейне життя для Лідії було радісним. Лідія ставилася до чоловіка з дивовижною скромністю і довірою, а отримувала у відповідь лише грубості. Шлюб подарував Лідії великі уроки терпіння і смирення, без яких неможливо витримати монаше життя. Подружжя прожило разом десять з половиною років і розлучилося.
У 1911 році їй вдалося поїхати в Монтекарло, де вона скромно, не тримаючи навіть прислуги, залишалася до 10 жовтня. Революційні потрясіння в столиці застали Л.В. Казнакову, яка працювала в Міській думі, де вона видавала промислові свідоцтва. Її душа прагнула до Бога, до Оптинської пустині: народилася думка стати монахинею і піти від мирського життя.
В Оптиній пустині, вдихаючи відходящу благодать, вона не тільки почула спогади про великих старців, але й зустріла деяких з них. В Оптиній пустині Лідія Василівна близько півтора років працювала бухгалтером з видачі хліба в племгоспі, а з грудня 1919 року почала працювати в оптинському музеї.
16 грудня 1937 року матінка Августа була арештована разом з двадцятьма монахами, монахинями, мирянами та священиками в місті Бєлеві. 8 січня 1938 року преподобномучениці Августі (Защук) разом з іншими священиками та монахинями привезли на 162-й км Симферопольського шосе під Тулою, де пролунав постріл у вічність.
