Єпископ
Народився 12 листопада 1878 року в селі Петеліно Єлатемського повіту Тамбовської губернії в сім'ї священника. Освіту здобув у церковно-приходській школі та духовному училищі, потім у Тамбовській Духовній семінарії та Казанській Духовній академії. У 1901 році пострижений у монашество з іменем Амвросій, рукоположений у сан іеродиакона, а в 1902 році — у сан іеромонаха. У 1903 році закінчив академію та був призначений викладачем у Київську Духовну семінарію, а також визначений у братію Києво-Печерської Лаври. У 1906 році нагороджений наперсним хрестом, а в 1907 році став ректором семінарії та архімандритом.
У 1915 році за старанну службу нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня. Відзначався глибоким благочестям і смиренням, користувався любов'ю учнів та священноначалля. 22 жовтня 1918 року був хіротонізований на єпископа Вінницького. У 1922 році переведений на кафедру Кам'янець-Подільську та Брацлавську.
Після громадянської війни та утворення обновленства радянська влада розпочала боротьбу з Православною Церквою. Єпископ Амвросій відмовився вступити в обновленську організацію, за що був арештований. Обвинувачений у приховуванні колишніх офіцерів царської армії. У 1923 році був висланий за межі України і оселився в Москві. У 1925 році призначений управляючим Кам'янець-Подільською єпархією, але незабаром був арештований разом з іншими архієреями.
У 1928 році засуджений до трьох років ув'язнення і відправлений до Соловецького табору. У 1931 році знову арештований і відправлений у заслання в Уральську область, де продовжував служити і проповідувати. 30 липня 1931 року знову арештований, і слідство велося з метою знайти обвинувачення. У грудні 1931 року засуджений до заслання в Казахстан на три роки.
Помер у засланні в Туркестані 7 квітня 1932 року. Приписаний до лику святих Новомучеників і Исповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного почитання.
