Юродивий
Олексій Іванович Ворошин народився в 1886 році в побожній селянській родині Івана та Євдокії Ворошиних у селі Каурчиха Костромської губернії. З раннього віку він проявляв старанність у молитві та прагнення до праведного життя. Коли настав час одружуватися, він задумався про вибір нареченої, але, побачивши, що вона не слухається його прохання уникати бесід, вирішив відмовитися від шлюбу.
Невдовзі почалася Перша світова війна, що глибоко вплинула на його душу. Він відкладав сватання і пішов у Кривозерську пустелю, де став послушником. Повернувшись додому, він жив у усамітненні, присвячуючи час молитві та роздумам.
У 1917 році, після революції, Олексій Іванович став головою сільської ради, але незабаром залишив цю посаду і знову усамітнився в молитві. У 1928 році він прийняв подвиг юродства, став мандрівником і здобув незвичайну славу серед селян.
Він передбачав біди і гоніння, які спіткають народ, і попереджав про майбутні арешти. Олексій Іванович часто з'являвся в несподіваних місцях, застерігаючи людей від небезпеки. Його поведінка викликала сміх і недоуміння, але незабаром його пророцтва справджувалися.
У 1931 році його заарештували і відправили в Костромську психіатричну лікарню, але лікарі визнали його здоровим. Він продовжував молитися і ділитися своїм скромним пайком з іншими ув'язненими. Незабаром, після тортур, він помер у лікарні в'язниці.
Його тіло було поховане в Кінешмі, а в 1985 році чесні останки були перенесені до храму села Жарки. Наразі мощі знаходяться в Свято-Введенському жіночому монастирі міста Іваново.
