Пресвітер
Священномученик Олексій Іванович Будрін народився 1861 року в родині протоієрея. Закінчив духовну семінарію, одружився, був висвячений у сан диякона та призначений до Благовіщенської церкви Пермської чоловічої гімназії. Одночасно з цим він виконував обов’язки вчителя та законовчителя у школі Пермського виправного відділення для ув’язнених.
19 січня 1883 року отець Олексій був висвячений у сан священика. Йому довелося служити в різних місцях: у селі Сиринському, у місті Красноуфимську, у Пермі. Скрізь він поєднував священиче служіння з активною викладацькою та громадською діяльністю. У 1896 році до його численних обов’язків додалася посада штатного члена Пермської духовної консисторії. На цій посаді він працював 13 років.
Батюшка неодноразово удостоювався найвищих церковних нагород. У 1902 році його було возведено в сан протоієрея. 26 червня 1904 року отець Олексій мав честь співслужити разом з Іоанном Сергієвим, пастирем Кронштадтським.
У 1912 році отець Олексій був обраний депутатом Державної Думи IV скликання від Пермської губернії. 12 грудня, як член Державної Думи, він мав честь бути представленим Його Імператорській Величності Государю Імператору Миколі II. У травні 1913 року його нагородили орденом Святого Князя Володимира IV ступеня, а в червні 1917 року він отримав свою останню нагороду — палицю. На той час отцю Олексію було вже 56 років, і він мав шістьох дітей.
У 1918 році його заарештували, звинувативши у членстві в Державній Думі. 10 вересня 1918 року священика розстріляли і, прив’язавши до коня, погнали його через залізничні колії… Тіло батюшки було вкрай спотворене. 17 вересня місто зайняли війська білих. Наступного дня отця Олексія з честю відспівали у Свято-Троїцькому соборі Красноуфімська й поховали біля вівтаря.
У жовтні 2002 року відбулося знаходження святих мощей отця Олексія Будріна. Нині вони спочивають у Свято-Троїцькому соборі Красноуфимська, і від них відбуваються численні чудеса та зцілення.
Священномученик Олексій Будрін був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.
