Пресвітер
Священномученик Олександр Володимирович Агафоніков народився 3 грудня 1881 року в селі Медяни Вятської губернії в родині псаломщика. У 1903 році він закінчив Вятську духовну семінарію, а в 1906 році був висвячений на священика. З 1919 року отець Олександр почав служити у Спасо-Троїцькому соборі в місті Котельничі й незабаром був призначений благочинним. На благочинному зібранні, що відбулося 1923 року, було ухвалено рішення звернутися до патріарха Тихона з проханням про заснування в Котельничах окремого вікаріатства. Отець Олександр запропонував як кандидата на зайняття єпископської кафедри ієромонаха Флавіана (Сорокіна) із Златоустівського монастиря в Москві.
На початку 1924 року ієромонах Флавіан був хіротонізований у єпископа Котельницького, вікарія Вятської єпархії. Отець Олександр став найближчим помічником архієрея. Єпископ Флавіан керував вікаріатом близько року, а потім був заарештований і засланий. З заслання він написав отцю Олександру, що потрапив у надзвичайно скрутні матеріальні обставини й потребує найнеобхіднішого. Отець Олександр почав щомісяця надсилати єпископу гроші.
У цей час у Котельничі розгорілася боротьба обновленців із православними. Радянська влада активно підтримувала обновленство та збирала відомості про всіх найбільш непримиренних супротивників обновленців. Наприкінці 1926 року співробітники ОГПУ склали висновок про діяльність отця Олександра Агафонікова, в якому писали, що він «згрупував навколо себе реакційний елемент із духовенства міста Котельнич та монахинь і провів посилену роботу з укріплення в межах повіту “старого православ’я”».
Отець Олександр Агафоніков був заарештований у Святвечір — 6 січня 1927 року. Його звинуватили в тому, що він збирав грошові пожертви на допомогу антирадянському елементу. 20 березня 1927 року у справі священика Олександра Агафонікова було складено остаточний висновок, у якому його охарактеризували як «найактивнішого антирадянського церковного діяча міста Котельнич». 27 березня 1927 року отця Олександра засудили до трьох років заслання до Сибіру. Повернувшись із заслання, він три роки прожив у Вятці під наглядом ОГПУ. Коли термін нагляду закінчився, отець Олександр переїхав до Московської області й був призначений до Іллінської церкви в селі Лемешево Подільського повіту.
14 вересня 1937 року отця Олександра заарештували. 10 жовтня 1937 року «трійка» НКВС засудила отця Олександра до розстрілу. Священик Олександр Агафоніков був розстріляний 14 жовтня 1937 року й похований у безіменній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.
