Преподобний Агапій, послушник старця-безмовника в колишньому Ватопедському скиті Каліце, був захоплений у полон турками, які висадилися на березі Афону, перевезений до Магнісії та проданий у рабство. Працюючи там у кайданах 12 років, він не втрачав надії на звільнення і гаряче молився Божій Матері. Одного разу Небесна Заступниця явила терплячому страждальцю Свою милість: уві сні Вона наказала йому «без страху йти до свого старця». Виявилося, що й наяву він був вільний від кайданів. Преподобний Агапій безперешкодно пішов від господаря і повернувся на Святу Гору. Але його вимогливий наставник, випробовуючи смиренність послушника, який удостоївся такого чудового звільнення, і бажаючи ще більше зміцнити в ньому віру у всемогутній Промисел Божий, змусив його повернутися і служити тому, хто колись його купив, доти, доки сам Бог не схилить господаря відпустити полоненого. Без нарікань повернувся святий Агапій у неволю. Господар, якому святий розповів про наказ духівника, вражений такою смиренністю християнина і його великою вірою, не тільки з радістю відпустив преподобного Агапія, але й сам із двома синами пішов з ним на Святу Гору, охрестився, прийняв чернецтво і подвизався аж до самої своєї смерті.
