Євангеліє від Марка
16:9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів.
16:10 Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали.
16:11 А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.
16:12 По цьому з'явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село.
16:13 А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.
16:14 Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.
16:15 І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!
16:16 Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.
16:17 А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,
16:18 братимуть змій; а коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!
16:19 Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.
16:20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.
2 до Коринтян
1:21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,
1:22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.
1:23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
1:24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!
2:1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
2:2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?
2:3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!
2:4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
Євангеліє від Матвія
22:1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
22:2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
22:3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
22:4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
22:5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
22:6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
22:7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
22:8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
22:9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
22:10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
22:11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
22:12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
22:13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
22:14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
5:1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
5:2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
5:3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
5:4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5:5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
5:6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5:7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
5:8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
5:9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
5:10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
5:11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
5:12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
До Євреїв
7:26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
7:27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
7:28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!
8:1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
8:2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
11:33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,
11:34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
11:35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
11:36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.
11:37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
11:38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
11:39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
11:40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.
12:1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
12:2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
Євангеліє від Івана
10:9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10:10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
10:11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
10:12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
10:13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
10:14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
10:15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
10:16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
