12:17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
12:18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
12:19 Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!
12:20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.
12:21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.
12:22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
12:23 Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.
12:24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.
12:25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.
12:26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
12:27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...
12:28 Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!
12:29 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!
12:30 Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.
12:31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.
12:32 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.
12:33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
12:34 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?
12:35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...
12:36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
12:37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
12:38 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?
12:39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
12:40 Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!
12:41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.
12:42 Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
12:43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
12:44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
12:45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
12:46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.
12:47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
12:48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!
12:49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.
12:50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
26:6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
26:7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
26:8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
26:9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
26:10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
26:11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
26:12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
26:13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
26:14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
26:15 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
26:16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
