Євангеліє від Луки
24:36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
24:37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
24:38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
24:39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
24:40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
24:41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
24:42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
24:43 І, взявши, Він їв перед ними.
24:44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
24:45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
24:46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
24:47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
24:48 А ви свідки того.
24:49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
24:50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
24:51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
24:52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
24:53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
До Євреїв
1:10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
1:11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
1:12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
1:13 Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
1:14 Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
2:1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
2:2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
2:3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
7:26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
7:27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
7:28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!
8:1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
8:2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
Євангеліє від Марка
2:1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
2:2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
2:3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
2:4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
2:5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
2:6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
2:7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
2:8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
2:9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
2:10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
2:11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
2:12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
Євангеліє від Івана
10:9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10:10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
10:11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
10:12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
10:13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
10:14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
10:15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
10:16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!