1:1 Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,
1:2 до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
1:3 Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,
1:4 і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.
1:5 Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.
1:6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність,
1:7 вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють.
17:20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
17:21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!
17:22 І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...
17:23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!
17:24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
17:25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...