Однією з найкращих і найважливіших речей, подарованих світові Горою Афон, безумовно є практика ісихазму. Зародившись у чернечих громадах гори Синай, традиція ісихазму досягла на Афоні найвищої точки духовного розвитку, явивши великих старців і святих нашої Церкви.

Основою ісихазму є невпинна молитва до Бога. Мовчання, якого дотримувалися отці-ісихасти, стало приводом для практики мовчазної, осмисленої молитви: остання зміцнювала ченців у їхньому прагненні відгородитися від зовнішніх чинників і безперешкодно звернутися до Бога, привести свій розум і серце у згоду з молитовним словом.

Таку молитву ще називають Ісусовою, оскільки вона містить у собі пряме звернення до імені Господа нашого Ісуса Христа. Це найбезпосередніша форма молитви, тому що таке звернення виходить за рамки вербального і спрямоване на уявне єднання з Богом.

Важливість Ісусової молитви неодноразово підкреслювалася отцями нашої Церкви. Крім богословського тлумачення, розробленого святителем Григорієм Паламою, безліч святих отців підкреслювали її цінність, оскільки вона очищає розум і наближає людину до Бога.

"Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного, — ось молитва, яка відкриває серце Богові. Твори її невпинно, і благодать Божа осяє тебе" (Святий Григорій Синаїт)

Для святогірських ченців практика Ісусової молитви є найважливішою і невід'ємною частиною повсякденного життя. У келії, в трудах, на послуху, на богослужінні, на трапезі, в нічному бдінні, ченці безперестанку волають: "Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного". Багатотисячно і щодня.

У випадках, коли монах молиться за конкретну людину, він звершує так званий "Афонський молебень". У середині свого правила він промовляє: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, спаси і помилуй раба Твого (ім'я)".

Тепер у вас є можливість подати записки для поминання під час практики Ісусової молитви. На цій сторінці ви можете вибрати святогірську обитель і подати записки з іменами рідних і близьких вам людей.