У 1982 році два старці з Великої Лаври відправилися в монастир Хиландар. Їх зустрів і розмістив в монастирі ієромонах Паисий (родом з Боснії, що став згодом ігуменом монастиря).
Того вечора в розмові були згадані невидимі аскети Святої Гори, про яких давно нічого не було чутно.
Сербський ієромонах розповів батькам Великої Лаври наступну історію:
"Коли я був молодшим, разом з іншим ченцем відправили нас на межу між монастирями Хиландар і Эсфигмен, щоб розчистити стежку.
Ми старанно працювали, а увечері поверталися в монастир, щоб не забувати і про свій духовний борг - відвідування служб.
Одного разу вночі, уві сні, я побачив невідомого ченця, який штовхнув мене в плече і сказав: "Якщо ви розчистите стежку на 20-30 метрів вище, то знайдете там мене, я там".
Я став роздумувати над тим, що побачив і почув уві сні. Уранці, після служби, ми відправилися знову розчищати стежку, і в дорозі я відкрив свій сон іншому ченцеві, який припустив, що, можливо, це було явище аскета, що жив в цьому місці.
Розчистившись стежку вище на 20-30 метрів, ми нічого не знайшли. Тоді ми вирішили розширити пошуки в радіусі 20-30 метрів ліворуч і праворуч від стежки.
Через деякий час, серед гілок дерев, що заплуталися, ми виявили вхід в печеру. Увійшовши всередину, ми із здивуванням виявили останки, що лежать на землі.
Помолившись за упокой душі невідомого відлюдника і перервавши роботи, ми повернулися в монастир, уражені своїм відкриттям".
З книги ченця Власія Cвятогорца “Невидимі пустинники Афона. Таємниця пустелі Афона.” Лютий 2009 року.
Джерело: dogma.gr
